Міністерства мають активно включатись у дискусії про архітектуру перехідного правосуддя на звільнених територіях
Для роботи на звільнених територіях України потрібно 50 тисяч спеціалістів, але для цього держава Україна вже зараз має провести дискусії щодо елементів перехідного правосуддя й напрацювати відповідні рішення та підходи, які можна буде впроваджувати на звільнених територіях.
Під час презентації в Києві аналітичної записки “Як люстрація може стати одним із інструментів подолання наслідків російської збройної агресії проти України” представниця президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко закликала долучатися міністерства, зокрема Мінрозвитку, Мін’юст і Мінсоцполітики, до дискусій щодо елементів перехідного правосуддя. Адже саме уряд виконуватиме ухвалені народними депутатами законопроєкти.
ZMINA публікує промову Ольги Куришко.
Представництво президента України в Автономній Республіці Крим є наразі тим державним органом, серед повноважень якого розроблення елементів і підходів до перехідного правосуддя, їхньої імплементації до законодавства, надання пропозицій про те, як держава може подолати виклики, спричинені окупацією.
Ця діяльність розпочалася ще до початку повномасштабного вторгнення.
Після 2022 року, розуміючи, що виклики, які стоять перед Україною стосовно тимчасово окупованої території АР Крим, частин Донецької, Луганської областей, будуть актуальними й для новоокупованих територій, за дорученням президента ми почали розробляти візію першочергових кроків. Вони дали розуміння, що має зробити держава першочергово, як захистити права людей, які весь цей час проживали в умовах окупації, і як подолати виклики, спричинені тривалою окупацією.
На базі представництва ми створили робочу групу, до якої ввійшли правозахисники, незалежні експерти та державні інституції.
Усі вони надали своє бачення, пропозиції або навіть критику, що є логічним у контроверсійних питаннях. Це дало можливість вибудувати певну логіку і розуміння того, які є в держави Україна рішення для людей, які тією чи іншою мірою в певний період співпрацювали з окупаційними адміністраціями.
Я хотіла б наголосити, що є різні способи відновлення справедливості. Це не завжди про притягнення саме до кримінальної відповідальності, а охоплює інші елементи.
З початку повномасштабного вторгнення Верховна Рада доповнила Кримінальний кодекс двома статтями. Після цього ми побачили, за якими статтями притягають до відповідальності людей за співпрацю з окупаційною владою або утвердження окупації на території України.
Ми проаналізували вироки й зрозуміли: якщо застосувати ці статті й подивитися на ситуацію в Криму, який окупований уже 11 років, то лише за формальним складом частини цих статей має бути притягнуто до відповідальності близько 200 тисяч осіб. Частину ми не можемо порахувати, бо не маємо певних статистичних даних щодо релевантної кількості посад, які обіймають фізичні та юридичні особи.
Водночас результати соціологічних досліджень хоч і демонстрували запит суспільства на відновлення справедливості, але також показували відсутність запиту на притягнення до відповідальності всіх за будь-які дії, пов’язані з контактами з окупаційними адміністраціями.
І тут ми можемо говорити про такий елемент перехідного правосуддя, як люстрація. Це один з першочергових кроків, які ми можемо запропонувати державі. Люстрація може забезпечити відновлення довіри до державних інституцій, і сам механізм має запрацювати після деокупації звільнених територій. Важливо, що концепція перехідного правосуддя містить також низку інших практик, які держава не може розглядати окремо одна від одної, адже всі вони пов’язані між собою.
Варто також пам’ятати, що для відновлення діяльності державних інституцій та інших органів потрібно близько 50 тисяч фахівців, 16 тисяч з яких є державними службовцями. У людей на звільнених територіях має бути довіра до фахівців, які працюватимуть там у державних інституціях. Так само має бути довіра до рішень, які ухвалюються.
Читайте також: Кадровий резерв для вільного Криму: як у пілотному проєкті навчатимуть сотню фахівців для керівної ланки
У представництва вже є два нормативних документи, які відображають певні завдання для держави з розроблення механізмів проведення люстрації. Зокрема, йдеться про перевірки людей, які тією чи іншою мірою співпрацювали з окупаційними організаціями та адміністраціями, але їхні дії не призвели до тяжких порушень прав людини.
Перший з таких документів – це вже змінений План заходів з реалізації Стратегії деокупації та реінтеграції Автономної Республіки Крим, затверджений 2021 року та переглянутий 2023-го. Пункт 18 плану вже містить завдання для державних органів розробити такий механізм, який дозволить, використовуючи елементи люстрації, забезпечити відновлення довіри до державних інституцій.
Другий документ – ухвалена Верховною Радою в переддень саміту Кримської платформи у 2023 році постанова, в якій ідеться про пріоритетні напрями державної політики щодо тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.
Ці два документи чітко зазначають, що громадяни України не мають підлягати переслідуванню або дискримінації за факт самого проживання в окупації.
Звісно, причетні до скоєння міжнародних злочинів мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Утім, дії людей з комунікації або співпраці з окупаційними адміністраціями мають оцінюватися в індивідуальному порядку. Тож наразі в нас урядове рішення та вектор напрямку, заданий Верховною Радою.
Представництво разом з колегами продовжує працювати над конкретними кроками держави після деокупації звільнених територій, зокрема щодо підходів до власності нерухомості, документів, виданих окупаційними адміністраціями. Є значний пул питань, на які держава має надати відповіді.
Читайте також: Без законодавства про верифікацію “документів”, виданих в окупації, наші громадяни боятимуться деокупації
Існує уявлення, що реінтеграційні політики мають бути розроблені й впроваджені після звільнення територій. Але такий підхід не підходить для України, і він не спрацює.
Ми разом з державними інституціями, з представниками Верховної Ради та громадських організацій працюємо над реінтеграційними політиками, бо вже сьогодні мають відбуватися дискусії та ухвалюватися з боку інституцій низка рішень у сфері реінтеграційних політик, які можливо буде реалізувати в майбутньому.
Вже зараз у деяких професійних спільнотах сформувався запит на розуміння, як ставитися до громадян, які тією чи іншою мірою пов’язані з тимчасово окупованими територіями, у кого там лишаються родичі, які в певний період могли перетинати адміністративний кордон і їздити на ТОТ. Якщо буде єдина система або принаймні задана державою рамка, це дасть можливість уникнути неоднозначної позиції або трактування різними учасниками цього процесу. Тому це однозначно має бути державницька позиція в різних форматах.
В Україні полюбляють вирішувати виклики через законопроєкти. Але практика показує, що вони можуть задавати певну рамку, яка потім імплементується в підзаконних нормативно-правових актах, рішеннях Кабінету Міністрів. Ми розглядали різні варіанти. Окрім законопроєктів, це може бути концепція або стратегія. Зрозуміло, що такі документи мають охоплювати більшу кількість суб’єктів та стейкхолдерів.
Читайте також: Громадськість просить владу розробити комплексну політику реінтеграції для всіх тимчасово окупованих територій
Це відкрите питання, але однозначно ця дискусія має виходити за межі Представництва президента України в АР Крим, експертного середовища, Верховної Ради, адже законодавчу ініціативу, яка буде ухвалена Верховною Радою, виконуватиме уряд. Тому профільні міністерства, які працюють, наприклад, з питаннями щодо відновлення діяльності на деокупованих територіях, – Мінрозвитку, Міністерство юстиції, Мінсоцполітики – також мають включатися в процеси й надавати свою професійну експертну позицію. Адже частина елементів реалізації перехідного правосуддя, що охоплює і люстрацію, – це питання відповідальності набагато ширшого кола суб’єктів у державі.
Ольга Куришко, представниця президента України в Автономній Республіці Крим
