Правозахисники критикують програму обміну засуджених колаборантів “Хочу к своим” на цивільних полонених: у чому проблема?
Правозахисні організації критикують урядову ініціативу “Хочу к своим”, вказуючи на те, що Верховна Рада не виправила недоліки у кримінальному законодавстві про колабораційну діяльність. Центр прав людини ZMINA вважає, що українській владі потрібно було б обрати інший механізм замість цього проєкту.
Про це в коментарі для CNN сказала правова аналітикиня Онисія Синюк.
У травні 2025 року розпочалися масштабні обміни між Україною та Росією в межах зусиль президента США Дональда Трампа спробувати встановити мир між обома країнами. Україна передала не лише російських військовополонених, а й щонайменше 120 осіб, засуджених або обвинувачених у злочинах проти національної безпеки. Це були переважно громадяни України, яких судили за державну зраду, колабораціонізм, передачу інформації ворогу та участь у терористичних організаціях.
Минулого року цю програму ініціювали Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Міністерство оборони, Служба безпеки України та Уповноважений Верховної Ради з прав людини.
Україна заявила, що всі вони добровільно пішли на обмін в межах цієї урядової програми, яка дає можливість будь-кому, засудженому за співпрацю з Росією, бути відправленим туди.
Утім правозахисні групи та міжнародні юристи кажуть, що ця програма є проблематичною, суперечить попереднім заявам українського уряду і потенційно може поставити більше людей під загрозу викрадення росіянами.
“Я повністю розумію такі настрої і ми всі хочемо, щоб люди [яких утримує Російська Федерація] були звільнені якомога швидше, і Росія не має жодного бажання це робити… але рішення, яке пропонується, точно не є правильним”, – сказала Онисія Синюк.
Онисія СинюкУ своїй статті CNN окреслює феномен незаконних затримань Росією громадян України задля створення обмінного фонду та тиску на Україну. Телеканал посилається на дані української влади, згідно з якими російська влада незаконно утримує щонайменше 16 000 українських цивільних осіб і зауважує, що реальна цифра, ймовірно, набагато вища. Близько 37 000 українців, включаючи цивільних осіб, дітей та військових, офіційно визнані зниклими безвісти.
Багато хто був затриманий на окупованих територіях, утримувався місяцями або навіть роками без жодних звинувачень чи суду та депортований до Росії. До них належать активісти, журналісти, священники, політики та лідери громад, а також люди, яких, здається, російські війська хапали випадково на блокпостах та інших місцях в окупованій Україні.
Утримання цивільних осіб окупаційною владою є незаконним згідно з міжнародним правом конфлікту, за винятком кількох вузько визначених ситуацій та з суворими часовими обмеженнями. Через це не існує встановленої правової бази для поводження та обміну цивільними затриманими так, як це є для військовополонених.
Минулоріч Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповідав CNN, що Київ розглядає незаконні затримання Росією цивільних громадян як засіб торгу та тиску на Україну. Лубінець відкинув ідею, що цивільні мають звільнятися в межах обміну військовополоненими. Їх Москва має звільнити самостійно.
Рідні та друзі українських цивільних осіб, яких Російська Федерація незаконно утримує в полоні на ТОТ та в Росії, беруть участь у протесті в Києві у 2024 роціПрограма “Хочу к своим” є спробою Києва повернути частину затриманих цивільних осіб, не визнаючи їх військовополоненими, якими вони і не є.
Утім правозахисні організації закликають український уряд продовжувати тиснути на Росію та наполягати на безумовному звільненні цивільних осіб.
“За міжнародним гуманітарним правом, неможливо говорити про обмін цивільними особами. Всі незаконно затримані цивільні особи повинні бути звільнені без жодних умов”, – пояснила Юлія Горбунова, старша дослідниця з питань України в Human Rights Watch (HRW) і додає, що на практиці домогтися цього вкрай складно, оскільки Росія не грає за правилами.
“Для українських цивільних осіб потрапити до списку обміну – це їхня основна надія. Я думаю, що ця програма є спробою знайти спосіб це зробити”, – розповіла вона CNN.
Представник Координаційного штабу України з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко розповів CNN, що Україна не знала заздалегідь, кого Росія повертає під час обмінів.
Штаб повідомив, що серед тих, хто повернувся, була група із 60 українських цивільних осіб, які були засуджені за загально-кримінальними злочинами і вони не пов’язані з війною.
Заступник керівника штабу Андрій Юсов пояснив, що багато з них були засуджені українськими судами і відбували покарання в українських в’язницях, коли Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року і окупувала українські райони, де вони утримувалися.
Після відбуття покарання російська влада мала депортувати цих ув’язнених з окупованих територій назад в Україну. Натомість вона незаконно утримувала їх у центрах утримання, які зазвичай використовуються для нелегальних іммігрантів, і звільнила їх лише під час обміну в’язнями у форматі 1000 на 1000.
Російська Уповноважена з прав людини Тетяна Москалькова охарактеризувала засуджених в Україні за статтею про колабораційну діяльність та відправлених до Росії як “політичних в’язнів”, але не надала жодних обґрунтувань та додаткових деталей щодо того, хто вони були або що з ними буде далі. Офіс Москалькової також проігнорував запит CNN щодо коментарів.
Портал “Хочу к своим” оприлюднює деталі тих засуджених за колабораційну діяльність осіб, яких вже передали Росії. Багато з них відбували багаторічні терміни ув’язнення за роботу на Москву. Декого з них засудили за підтримку російського вторгнення або передачу росіянам інформацію про розміщення українських військ. Більшість отримали вироки від 5 до 8 років в’язниці. Утім правозахисники вказують на недоліки кримінального законодавства про колабораційну діяльність.
Читайте також: Робота українців на окупованих територіях: що каже про це міжнародне гуманітарне право
У грудні 2024 року Human Rights Watch опублікувала розгорнутий звіт, який критикує закон про антиколаборацію, називаючи його недосконалим.
Горбунова повідомила, що правозахисна організація проаналізувала 2 тисячі вироків і виявила, що хоча серед них були справжні колаборанти, багато із засуджених були “людьми, які згідно з міжнародним гуманітарним правом не повинні були переслідуватися”.
Читайте також: “Міжнародне гуманітарне право має бути Полярною зіркою для України у питанні покарання за співпрацю з окупантами” – експерти
За її словами, Human Rights Watch бачила вироки у справах, де було завдано “малої або жодної шкоди” або де не було наміру завдати шкоди національній безпеці. Повідомляється, що деякі з випадків стосуються людей, які працювали на державній службі в районах, які потім були окуповані, і які просто продовжували виконувати свою роботу.
Хоч сторінка урядової ініціативи “Хочу к своим” містить власноруч написані згоди на такий обмін у кожному профайлі, правозахисні організації кажуть, що спосіб, у який вони були відречені своєю країною, є етично сумнівним.
“Ці люди все ще є українськими громадянами, і формулювання, яке вони мають на веб-сайті, полягає в тому, що їх обміняли на ‘справжніх українців’ – це вкрай проблематично”, – прокоментувала Онисія Синюк.
9 червня 2025 року президент України Володимир Зеленський у своєму відеозверненні заявив, що обмін з Росією військовополоненими, який стартував, триватиме ще не один день. Він повідомив, що деталі процесу доволі чутливі, відтак оприлюднюється менше інформації, ніж зазвичай.
Напередодні Центр прав людини ZMINA оприлюднив дослідження вироків, винесених українськими судами з 15 червня до 31 грудня 2024 року. Правозахисники виявили, що українські суди продовжують застосовувати формальний підхід до розгляду справ про колабораціонізм, ігноруючи міжнародне гуманітарне право та реальні умови окупації. Вони також вказали на порушення принципу правової визначеності, презюмування прямого умислу без належних доказів та ігнорування контексту окупації при розгляді справ.
Голова Кримської правозахисної групи та координаторка Експертної мережі Міжнародної Кримської платформи Ольга Скрипник під час Coalition Talks висловила переконання, що справи про колабораціонізм є викликом для держави.
Правозахисниця констатувала, що наразі відомі приклади кримінальних справ, які загрожують успішній реінтеграції звільнених територій. Вона вважає, що від належного унормування законодавства про колабораціонізм залежатиме, як швидко Україна налагодить життєдіяльність на цих територіях.
Напередодні голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик під час презентації тіньового звіту для Єврокомісії заявила, що на відміну від інших країн – кандидатів до ЄС держава повинна надати відповіді та напрацювати підходи до низки викликів під час деокупації та реінтеграції звільнених територій.
Нагадаємо, 21 січня 2025 року Коаліція правозахисних організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, оголосила 13 пріоритетних кроків для Верховної Ради та Кабміну у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України на 2025 рік.
