У Саудівській Аравії існують таємні “реабілітаційні” вʼязниці для жінок, покараних за “непокору” родині – The Guardian

Журналісти дізналися про жорстоке поводження з жінками в так званих реабілітаційних центрах Саудівської Аравії. Формально їх називають “будинками опіки”, але фактично вони виконують функцію в’язниць для жінок. До таких місць потрапляють дівчата і жінки, яких вигнали з дому за непокору, стосунки до шлюбу або втечу з родини.

Про це повідомляє The Guardian.

Фото: ADHRB

У матеріалі зазначається, що говорити публічно про ці заклади майже неможливо, а всередину не допускають журналістів. Свідки розповіли, що умови утримання є настільки важкими, що траплялися самогубства або спроби самогубства.

Жінок тримають у таких центрах роками, і вони не можуть залишити їх без дозволу родини або чоловіка-опікуна. Ув’язнених регулярно б’ють батогами, змушують відвідувати релігійні заняття, а також повністю ізолюють від зовнішнього світу.

Одна з потерпілих, якій вдалося втекти за кордон, згадала, що, коли дізналася про своє скерування до Дар аль-Реяя, намагалася покінчити із собою. Вона знала, що там відбувається, і не вірила, що зможе це пережити.

Саудівська влада, своєю чергою, називає ці установи “притулками” для дівчат, яких звинуватили або засудили за різні правопорушення. За словами посадовців, заклади мають допомогти жінкам “адаптуватись” і повернутися до родини за підтримки психіатрів.

Проте активістка Сара Аль-Яхія, яка веде кампанію за закриття таких центрів, навела інші факти. Вона повідомила, що на вході дівчат змушують роздягатися, обшукують, перевіряють на цноту та дають заспокійливе, щоб приспати. За її словами, персонал звертається до жінок за номерами, а не іменами. За будь-яку непокору або “порушення правил”, наприклад відмову молитися чи розмову з іншою дівчиною, б’ють. Іноді це роблять у присутності охоронців, які просто спостерігають.

Яхія, яка зараз живе за кордоном, також розповіла свою історію. Вона почула погрози від батька ще в 13 років: той обіцяв відправити її до Дар аль-Реяя, якщо вона не виконуватиме його сексуальні вимоги. Жінка наголосила, що в Саудівській Аравії майже неможливо отримати захист від насильства. Вона навела приклад знайомої, яку засудили до пів року лише за те, що вона прихистила іншу жінку, яку вважали зниклою без дозволу родини. За її словами, навіть після зґвалтування братом або батьком і вагітності жінку можуть відправити до такого закладу – щоб “зберегти честь сім’ї”.

Ще одна потерпіла, 25-річна Аміна, звернулася до “будинку опіки” після побиття батьком. Там її історію проігнорували, а натомість порадили “подякувати Богу, що все не так погано”. Наступного дня викликали батька, і дівчину змусили погодитися на так звані умови: не просити захисту, погодитися на шлюб і не виходити з дому без чоловіка-супровідника. Аміна підписала ці умови через страх, але вдома ситуація не змінилась, і згодом вона втекла з країни.

Також про власний досвід розповіла Шамс. У 16 років вона побачила в школі жінку, яка пройшла через такий центр. Та розповіла, що її затримала релігійна поліція після стосунків із хлопцем. Родина від неї відмовилась. Зрештою її помістили до Дар аль-Реяя. Жінка згадувала, що там постійно повторювали: якщо жінка має стосунки, то стає “дешевою”, і її вартість уже не повернеться, на відміну від чоловіка.

Правозахисники наполягають: якщо влада справді хоче допомогти жінкам, вона має реформувати систему й створити безпечні притулки, а не каральні заклади. Вони вважають, що так звані будинки опіки – це спосіб державного контролю над жінками. На думку активістів, таких закладів узагалі не має існувати.

Одна з правозахисниць, яка залишилась анонімною, додала, що в жінок, які потрапили туди, майже немає вибору. Їх можуть тримати роками навіть без будь-яких провин. Єдиний вихід – згода родини, шлюб або самогубство. Вона також розповіла, що літні чоловіки або колишні в’язні часто шукають там собі наречених, і деякі дівчата погоджуються – бо це єдина можливість вийти на волю.

Представник уряду Саудівської Аравії натомість заявив, що в країні діє система центрів підтримки для жінок і дітей, які постраждали від насильства. За його словами, звинувачення в примусовому утриманні чи зловживаннях не відповідають дійсності. Він запевнив, що жінки можуть залишити центри за власним бажанням – для навчання, роботи або з особистих причин – і не потребують дозволу родичів чи опікуна.

Нагадаємо, що в різних країнах світу жінки продовжують страждати від жорстокого поводження в місцях, які за своєю суттю мали б бути безпечними або захисними, але фактично перетворюються на пастки. Зокрема, торік понад 260 жінок, які перебувають під вартою, зазнали сексуального насильства під час спроби масової втечі з центральної вʼязниці Макала в Демократичній Республіці Конго.

Інцидент трапився в ніч на 2 вересня 2024 року, коли увʼязнені напали на блок, де перебували жінки. Цей блок був одним із семи, які порушники порядку знищили під час спроби втечі. Загалом вʼязниця складається з 11 блоків.

Одна з потерпілих, яка вирішила не розголошувати свого імені через страх перед можливими наслідками, заявила, що її зґвалтували принаймні десяток ув’язнених.