Законопроєкт про множинне громадянство може загрожувати позбавленням громадянства українців в окупації – правозахисники

Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, заявила, що законопроєкт № 11469 містить значні ризики і його необхідно доопрацювати. У разі ухвалення в поточній редакції законопроєкт створить суттєві ризики порушення прав у сфері громадянства для жителів тимчасово окупованої території України, а також осіб без громадянства, осіб, які потребують додаткового захисту, їхніх дітей і дітей шукачів захисту в Україні. 

Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, неодноразово звертала увагу народних депутатів на систематичні проблеми та ризики, які містяться в законопроєкті № 11469. Частина цих пропозицій була врахована, але критичні питання все ж лишаються.

Коаліція висловлює впевненість, що врегулювання питання множинного громадянства вкрай важливе, особливо в процесі євроінтеграції України та збереження єдності українського суспільства. Утім, правозахисні організації наголошують, що відповідне врегулювання має відбуватися з дотриманням принципів правової визначеності, яке є необхідним компонентом верховенства права. 

“За важливими нормами про множинне громадянство не мають “ховатися” положення, які значно погіршують становище українських громадян в окупації. Підкреслюємо, що українська держава послідовно не визнає громадянства РФ, набутого на ТОТ України. Цю позицію підтримує і українське суспільство, і міжнародні партнери. Світ не визнає документи, видані в окупації, серед яких і паспорти, що підтверджують належність до громадянства РФ. Масштабна практика нав’язування російського  громадянства на ТОТ України є грубим порушенням міжнародного права і кваліфікується воєнним злочином відповідно до законодавства України”, – йдеться в позиції коаліції.

Правозахисні організації висловлюють переконання, що отримання громадянства в окупації не є добровільним за замовчуванням і не має призводити до втрати громадянства України. Вони переконані, що політика держави має бути послідовною.

“Якщо ми вважаємо ТОТ українськими, а людей, які там залишаються – громадянами України, ми не можемо одночасно посилати сигнали про готовність відмовитися від них, покарати чи позбавити громадянства. Ми маємо захищати їх, навіть якщо вони були змушені приймати нав’язані окупантом рішення”, – пояснюють правозахисники.

Аналіз положень законопроєкту № 11469 показав, що його окремі норми загрожують національній єдності, порушують принцип правової визначеності та створюють ризики для реінтеграції жителів ТОТ через можливу втрату громадянства внаслідок низки обставин і , зокрема:

• Створення  загрози національній безпеці та/або національним інтересам України в розумінні Закону “Про національну безпеку України”. Цей виняток дає змогу широкої дискреції уповноваженим суб’єктам держави й не дає чіткого розуміння, як ці загрози будуть тлумачитися на практиці. Українці, навіть ті, які живуть в окупації і вимушені отримувати громадянство РФ, не можуть знати, які їхні дії можуть становити загрозу національній безпеці чи національним інтересам України. 
• Набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно осіб, засуджених в Україні за скоєння злочину проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку тощо. Правозахисники розцінюють позбавлення громадянства як форму кримінального покарання осіб, що суперечить Кримінальному кодексу України. Аналіз практики застосування законодавства щодо злочинів проти основ національної безпеки України, зокрема колабораційної діяльності, свідчить про невідповідність положень національного законодавства нормам міжнародного гуманітарного права. До відповідальності можуть бути притягнуті особи, які забезпечують життєдіяльність наших громадян на окупованій території, – медики, пожежники, комунальні служби. Потенційно законодавство про колабораційну діяльність може бути застосоване до сотень тисяч українців, які залишилися в окупації.
• Встановлення факту участі в збройній агресії проти України та/або участі в окупаційній адміністрації РФ на ТОТ України. Водночас жодної згадки про те, як цей факт має бути встановлений або підтверджений, у законопроєкті немає. Разом з тим обіймання громадянином України будь-якої посади в окупаційних органах влади вже кваліфікується як колабораційна діяльність, незалежно від змісту виконуваних функцій. Під цю категорію потрапляють як особи, що дійсно вчиняли дії на шкоду національній безпеці, так і ті, хто продовжував виконувати функції в соціальній, пенсійній сфері, ЖКГ тощо і забезпечував виживання найвразливіших верств населення. 

Правозахисники вказують, що, окрім створення значних ризиків втрати громадянства України жителями ТОТ України, законопроєкт містить інші ризики, зокрема необґрунтовано звужує коло осіб, які можуть набути громадянства України. Вони наголошують, що це не відповідає міжнародним зобов’язанням України в частині скорочення безгромадянства, суперечить  нормам міжнародного та національного права, праву Європейського Союзу, а також його окремі норми звужують зміст та обсяг наявних прав і свобод дітей відповідних категорій, передбачених чинною редакцією Закону України “Про громадянство України”.